[PL]

„Wojna nie tylko burzy domy, gwałci i zabija, ona odebrała życie nawet żyjącym -- tych jakimi byliśmy przedtem, już nie ma. Żeby przeżyć, musisz powstać na nowo… Nigdy w życiu bym tak nie doceniała tego co dali mi Polacy – współczucia i miłości. Nie potrafiłabym tak kochać, gdyby nie wojna… Mamę, przyjaciół, innych ludzi, drzewo, psa… Nigdy bym nie ceniła tego tak jak teraz.”

To są słowa dziewczyny z Ukrainy, naszej bohaterki Valerii. Valeria mieszkała w Irpieniu. Skończyła reżyserię na kijowskiej uczelni. 24 lutego 2022 miała pokazywać swój nowy spektakl. Nie wierzyła że pogłoski o wojnie mogą stać się rzeczywistością. Gdy bombardowano jej dzielnice i zrujnowano kilka sąsiedzkich budynków, po długim życiu w piwnicy, postanowiła uciekać. „Ja, mama, koty, pies, ciocia i umierający dziadek, który co chwila tracił przytomność – w ogóle bez rzeczy, przed siebie, nie wiadomo gdzie, przed nami wybuchy, za nami strzały… tak jechaliśmy”. Dziadek zmarł, gdy kobiety razem z nim dotarły do Winnicy. Valeria przyjechała do Polski. 

Irpień – miasto, gdzie wojska okupacyjne dopuściły się niewyobrażalnych zbrodni. Po wyzwoleniu znajdowano tu ciała dzieci ze śladami tortur. Valeria została w Polsce. Pracuje z aktorkami ukraińskimi, uczestniczy w spektaklach, twórczość pomaga jej żyć i opowiadać o wojnie.

Mieszkamy obok siebie. Dzieli nas przepaść – ci, którzy doświadczyli wojny, są jak mieszkańcy innej planety. Ale łączy przynależność do gatunku ludzkiego. Człowieczeństwo. Powinno łączyć. Chcemy żeby dziesiątki historii uchodźców wojennych w Polsce zostały usłyszane. Chcemy pokazać Wam tych ludzi.

Projekt filmowy „Świadkowie” opowiada o ukraińskich uchodźcach w Polsce, o rodzinach rozdzielonych przez wojnę i o codziennym życiu ludzi w nowym kraju. Władimir Gromow, reżyser i wykładowca kijowskiego Instytutu Kinematografii Karpenko-Karogo oraz reżyserka Marietta Zacharian nagrywają wywiady z uchodźcami z Ukrainy w Polsce. Na podstawie tych wywiadów powstanie film dokumentalny. Niektóre z wywiadów będą publikowane w naszych sieciach społecznościowych i na stronie internetowej, a także rozpowszechniane w polskich mediach.

Ogłaszamy zbiórkę, ponieważ:

1) potrzebujemy specjalistycznego sprzętu (kilku statywów, kamery i mikrofonów);

2) potrzebujemy montażu wywiadów i filmu, zajmie to sporo czasu i wysiłku;

3) planujemy promocję na Facebooku i w Instagramie, niezbędne są środki na reklamę.

Gdy film zostanie ukończony, zorganizujemy pokaz specjalny dla wszystkich Państwa, którzy nas wspieracie! 🙂 Dziękujemy!

Poniżej możecie zobaczyć nasze inne projekty i znaleźć nas w social media.

[RU]

«Война не только разрушает дома, насилует и убивает, она забирает жизни у живых — тех, кем мы были раньше, больше нет. Чтобы выжить, нужно было построить себя заново... Никогда в жизни я бы так не ценила того, что дали мне поляки – сострадание и любовь. Я бы не смогла так любить, если бы не война... Маму любить, друга, вообще людей, дерево, собаку... Никогда не ценила этого так сильно, как сейчас».

Это слова девушки из Украины, нашей героини Валерии. Валерия жила в Ирпене. Окончила Киевский институт кинематографии. 24 февраля 2022 года собиралась показать свой новый спектакль. В слухи о войне не верила. Когда ее район разбомбили и несколько соседских домов были разрушены, после долгого сидения в погребе решили бежать. «Я, моя мама, кошки, собака, тетя и умирающий дедушка, который терял сознание. Вообще без ничего, неизвестно куда, впереди взрывы, сзади выстрелы… так мы и ехали». Дедушка умер, когда женщины вместе с ним добрались до Винницы. Валерия приехала в Польшу.

Ирпень – город, где оккупанты совершили невообразимые преступления. После освобождения здесь были найдены тела детей со следами пыток. Валерия осталась в Польше. Она работает с украинскими актрисами, участвует в спектаклях, а творчество помогает ей жить и говорить людям, живущим в мирной реальности, о войне. Валерия – СВИДЕТЕЛЬ.

Мы живем бок о бок. Между СВИДЕТЕЛЯМИ и нами пропасть – те, кто пережил войну, словно жители другой планеты. Но мы люди. Нас объединяет человечность. Должна объединять. Мы хотим, чтобы десятки историй военных беженцев в Польше были услышаны. Мы хотим показать вам этих людей.

Проект «СВИДЕТЕЛИ» рассказывает об украинских беженцах в Польше – а с начала полномасштабной войны через Польшу прокатилась семимиллионная волна беженцев из Украины – о семьях, разделенных войной, о повседневной жизни беженцев, о существовании тех, чья прежняя жизнь перечеркнута войной, в мирной реальности чужой страны. Владимир Громов, режиссер и преподаватель Киевского института кинематографии Карпенко-Карого, а также режиссер Мариэтта Захарян записывают интервью с беженцами из Украины в Польше. На основе этих интервью будет создан документальный фильм. Некоторые из интервью будут опубликованы в наших социальных сетях и на сайте, а также распространены в польских СМИ.

Мы объявляем сбор средств, потому что:

1) мы нуждаемся в специализированном оборудовании (несколько штативов, камеры и микрофоны);

2) монтаж интервью и фильма займет много времени и сил;

3) мы хотим распространять этот материал как можно шире, рекламируя его в социальных сетях Фейсбук и Инстаграм

Когда фильм будет завершен, мы организуем специальный показ для всех вас 🙂 Спасибо!

По ссылкам ниже вы можете увидеть наши другие проекты и найти нас в социальных сетях.

Мы – общество "Memoriał Polska", член Международной Ассоциации Мемориал (Международный Мемориал был ликвидирован властями России в 2022 году, в том же году стал лауреатом Нобелевской премии мира). Нашей задачей является защита прав личности, а также информирование общественного мнения в Польше о нарушениях этих прав; просвещение на тему политических репрессий; документирование политического насилия в прошлом и настоящем; сохранение исторической памяти, в том числе индивидуальной устной истории. Мемориал сосредоточен на изучении преступлений СССР и постсоветских государств, а также их последствий для народов, пострадавших в результате этих преступлений. Географической областью наших исследований является прежде всего Россия и страны, где российское государство нарушало и продолжает нарушать права человека. Мы считаем, что одной из причин устойчивости авторитарных режимов в РФ и некоторых постсоветских странах, а также российской агрессии против Украины является тоталитарное наследие СССР.

[UA]

«Війна не лише руйнує вдома, гвалтує та вбиває, вона забирає життя у живих – тих, ким ми були раніше, більше немає. Щоб вижити, треба було збудувати себе заново... Ніколи в житті я так не цінувала б того, що дали мені поляки – співчуття і любов. Я не змогла б так любити, якби не війна... Маму любити, друга, взагалі людей, дерево, собаку... Ніколи не цінувала цього так сильно, як зараз».

Це слова дівчини із України, нашої героїні Валерії. Валерія жила в Ірпені. Закінчила Київський інститут кінематографії. 24 лютого 2022 року збиралася показати свою нову виставу. У чутки про війну не вірила. Коли її район розбомбили та кілька сусідських будинків було зруйновано, після довгого сидіння у льоху вирішили втекти. «Я, моя мама, кішки, собака, тітка і вмираючий дідусь, який непритомнів. Взагалі, без нічого, невідомо куди, попереду вибухи, ззаду постріли… так ми й їхали». Дідусь помер, коли жінки разом із ним дісталися Вінниці. Валерія приїхала до Польщі.

Ірпінь – місто, де окупанти скоїли неймовірні злочини. Після звільнення тут знайшли тіла дітей зі слідами тортур. Валерія залишилася у Польщі. Вона працює з українськими актрисами, бере участь у виставах, а творчість допомагає їй жити та говорити людям, які живуть у мирній реальності, про війну. Валерія – СВІДК.

Ми живемо пліч-о-пліч. Між СВІДКАМИ і нами прірва – ті, хто пережив війну, наче жителі іншої планети. Але ж ми люди. Нас поєднує людяність. Має об'єднувати. Ми хочемо, щоб десятки історій військових біженців у Польщі були почуті. Ми хочемо показати вам цих людей.

Проект «СВІДКИ» розповідає про українських біженців у Польщі – а з початку повномасштабної війни через Польщу прокотилася семимільйонна хвиля біженців з України – про сім'ї, розділені війною, про повсякденне життя біженців, про існування тих, чиє колишнє життя перекреслене війною, у мирній реальності країни. Володимир Громов, режисер та викладач Київського інституту кінематографії Карпенка-Карого, а також режисер Марієтта Захарян записують інтерв'ю з біженцями з України у Польщі. На основі цих інтерв'ю буде створено документальний фільм. Деякі інтерв'ю будуть опубліковані в наших соціальних мережах і на сайті, а також поширені в польських ЗМІ.

Ми оголошуємо збирання коштів, тому що:

1) ми потребуємо спеціалізованого обладнання (кілька штативів, камери та мікрофони);

2) монтаж інтерв'ю та фільму займе багато часу та сил;

3) ми хочемо поширювати цей матеріал якнайширше, рекламуючи його в соціальних мережах Фейсбук та Інстаграм

Коли фільм буде завершено, ми організуємо спеціальний показ для вас 🙂 Дякую!

За посиланнями нижче ви можете побачити наші інші проекти та знайти нас у соціальних мережах.

Ми – товариство "Memoriał Polska", член Міжнародної Асоціації Меморіал (Міжнародний Меморіал було ліквідовано владою Росії у 2022 році, у тому ж році став лауреатом Нобелівської премії миру). Нашим завданням є захист прав особистості та інформування громадської думки в Польщі про порушення цих прав; просвітництво на тему політичних репресій; документування політичного насильства у минулому та теперішньому; збереження історичної пам'яті, зокрема індивідуальної усній історії. Меморіал зосереджений на вивченні злочинів СРСР та пострадянських держав, а також їх наслідків для народів, які постраждали внаслідок цих злочинів. Географічною областю наших досліджень є насамперед Росія та країни, де російська держава порушувала і продовжує порушувати права людини. Ми вважаємо, що однією з причин стійкості авторитарних режимів у РФ та деяких пострадянських країнах, а також російської агресії проти України є тоталітарна спадщина СРСР.