Українською нижче 👇 ❤️ English below 👇

Mam 27 lat i niedosłuch od dziecka. Wszystko zaczęło się, gdy w wieku trzech lat przeszłam zapalenie opon mózgowych. Silne antybiotyki uratowały mi życie, ale niestety miały skutki uboczne – mój słuch stopniowo się pogarszał. Kiedy chodziłam do podstawówki, dwa razy w roku spędzałam ferie w szpitalu – dostawałam kroplówki i zastrzyki, by poprawić słuch. Później przez kilka lat przyjeżdżałam na zabiegi już tylko sporadycznie.

Po leczeniu usłyszałam, że jedynym rozwiązaniem są aparaty słuchowe. I wtedy się zbuntowałam. Jako nastolatka nie chciałam ich nosić – w tamtych czasach były duże, widoczne i, niestety, ludzie mieli na ich temat wiele niepotrzebnych komentarzy.

I co z tego, że…?

Często słyszałam niesmaczne uwagi o tym, że mimo siedzenia blisko nie słyszę, co mówi do mnie rozmówca. Może się do tego przyzwyczaiłam, a może było mi wstyd powiedzieć o moim problemie.

Minęło prawie 15 lat, zanim w końcu zdecydowałam się sprawdzić, jak teraz wygląda mój słuch. Wynik? Oficjalnie potwierdzony niedosłuch (śmieję się, bo teraz mam na to papiery!).

Po testach różnych aparatów doszłam do jednego wniosku – rzeczywiście ich potrzebuję. Wtedy zdałam sobie sprawę, że... nie chciałam przyznać nawet przed sobą, że mam problem, że niedosłyszę. Szczerze? Po założeniu aparatów prawie się popłakałam – nie miałam pojęcia, że ludzie potrafią tyle słyszeć. Nie wiedziałam, że świat ma w sobie tyle dźwięków.

Przetestowałam aparaty w różnych sytuacjach – na kameralnych spotkaniach (czytaj: pięć osób) i na większych, biznesowych wydarzeniach (około 40 osób). W mojej głowie non stop świeciła się lampka i słyszałam głos: "Ja to słyszę!". Podczas rozmów w przerwach między panelami dyskusyjnymi nie musiałam się wycofywać, bo po raz pierwszy rozpoznawałam mowę obuusznie i nie musiałam cały czas czytać z ruchu warg (tak, nauczyłam się tego nieświadomie już jako dziecko).

Dlaczego zbieram taką kwotę?

Koszt jednej słuchawki Oticon to 8 190 zł (już po dofinansowaniu). To dla mnie ogromna kwota, dlatego proszę o wsparcie. Każda złotówka przybliża mnie do lepszego słyszenia i łatwiejszego funkcjonowania na co dzień.

Dodatkowo kupuję niezbędne akcesoria: ładowarkę, etui, baterie.

Kim jestem?

Jestem Oleksa, niedługo będę miała 28 wiosen. Zawodowo zajmuję się marketingiem, a po pracy angażuję się w projekty społeczne. Jeden z nich to Świąteczna Szafa podczas Jarmarku Bożonarodzeniowego w Gdańsku – #ToyCrossing. Pomagam innym – mniej lub bardziej znajomym osobom.

Chyba nadszedł ten moment, żebym w końcu sama poprosiła o pomoc. ❤️

🦭 🦭🦭🦭🦭🦭🦭

Мені 27 років, і з дитинства у мене порушення слуху. Все почалося, коли у трирічному віці я перенесла менінгіт. Сильні антибіотики врятували мені життя, але, на жаль, мали побічні ефекти – мій слух поступово погіршувався. Коли я навчалася у початковій школі, двічі на рік проводила канікули в лікарні – мені ставили крапельниці та робили уколи, щоб покращити слух. Пізніше, протягом кількох років, я приїжджала на процедури вже лише зрідка.

Коли мені сказали, що єдине рішення яке залишилося – це слухові апарати. І тоді я збунтувалася. У підлітковому віці я не хотіла їх носити – на той час вони були великими, помітними, і, на жаль, люди часто робили з цього непотрібні коментарі.

І що з того, що…?

Я часто чула неприємні зауваження про те, що, сидячи поруч, не чую, що до мене говорять. Можливо, я до цього звикла, а можливо, мені було соромно розповідати про свою проблему.

Минуло майже 15 років, перш ніж я нарешті вирішила перевірити, як зараз виглядає мій слух. Результат? Офіційно підтверджена втрата слуху (сміюся, бо тепер у мене є документи, які це підтверджують!).

Після тестування різних слухових апаратів я дійшла до одного висновку – вони мені справді потрібні. Тоді я усвідомила, що навіть перед собою не хотіла зізнатися, що маю проблему, що погано чую. Чесно? Коли я вперше одягла слухові апарати, ледь не заплакала – я не уявляла, що люди можуть чути стільки звуків. Я не знала, що світ наповнений такою кількістю звуків.

Я випробувала апарати в різних ситуаціях – на невеликих зустрічах (приблизно п’ять осіб) і на дещо більших бізнес-заходах (близько 40 осіб). У моїй голові постійно лунав голос: "Я це чую!". Під час розмов у перервах між панельними дискусіями мені більше не доводилося відступати, тому що вперше я чула обома вухами і не була змушена постійно читати з губ (так, я несвідомо навчилася цього ще в дитинстві).

Чому я збираю таку суму?

Вартість одного слухового апарата Oticon – 8 190 злотих (вже після фінансової допомоги у Польщі). Для мене це величезна сума, тому я прошу про підтримку. Кожна злотівка наближає мене до кращого слуху та легшого повсякденного життя.

Окрім цього, я також купую необхідні аксесуари: зарядний пристрій, чохол, батарейки.

Хто я?

Мене звати Олекса, мені скоро виповниться 28 років. Професійно займаюся маркетингом, а у вільний час беру участь у соціальних проектах. Один із них – "Різдвяна шафа" під час Різдвяного ярмарку в Гданську – #ToyCrossing. Я допомагаю іншим – як знайомим, так і малознайомим людям.

Здається, настав той момент, коли я нарешті повинна попросити про допомогу сама. ❤️

🐸🐸🐸

I am 27 years old and have had hearing loss since childhood. It all started when, at the age of three, I had meningitis. Strong antibiotics saved my life, but unfortunately, they had side effects – my hearing gradually deteriorated. When I was in primary school, I spent my holidays in the hospital twice a year – receiving IV drips and injections to improve my hearing. Later, for several years, I only went for treatments occasionally.

After the treatment, I was told that hearing aids were my only solution. And I rebelled. As a teenager, I didn’t want to wear them – back then, they were large, noticeable, and, unfortunately, people had many unnecessary comments about them.

So what if…?

I often heard unpleasant remarks about how, despite sitting close, I couldn’t hear what someone was saying to me. Maybe I got used to it, or maybe I was ashamed to talk about my problem.

It took almost 15 years before I finally decided to check my hearing again. The result? Officially confirmed hearing loss (I laugh because now I have the papers to prove it!).

After testing different hearing aids, I came to one conclusion – I really need them. That’s when I realized that I didn’t even want to admit to myself that I had a problem, that I was hard of hearing. Honestly? When I put the hearing aids on for the first time, I almost cried – I had no idea that people could hear so much. I didn’t know the world had so many sounds.

I tested the hearing aids in different situations – at small gatherings (about five people) and at larger business events (around 40 people). In my head, a light bulb was constantly flashing, and I kept hearing a voice: "I can hear this!". During conversations in the breaks between discussion panels, I no longer had to withdraw because, for the first time, I could recognize speech with both ears and didn’t have to rely on lip-reading all the time (yes, I unknowingly learned to do that as a child).

Why am I raising this amount?

The cost of one Oticon hearing aid is 8,190 PLN (after financial aid). This is a huge amount for me, which is why I am asking for support. Every contribution brings me closer to better hearing and an easier everyday life.

Additionally, I am also purchasing essential accessories: a charger, a case, and batteries.

Who am I?

My name is Oleksa, and I will soon be 28 years old. Professionally, I work in marketing, and in my free time, I engage in social projects. One of them is the "Christmas Wardrobe" during the Christmas Market in Gdańsk – #ToyCrossing. I help others – both acquaintances and strangers.

I think the time has come for me to finally ask for help myself. ❤️